Під тінню страху: чому Україна звертається до МКЧХ та ООН щодо ситуації на Курщині?
Представники Організації Об'єднаних Націй та Міжнародного комітету Червоного Хреста планують здійснити візит до територій Курської області, що знаходяться під контролем України. Яка причина цього запрошення і які завдання вони виконуватим під час свого перебування там?
Міністерство закордонних справ України запросило міжнародних представників приєднатися до гуманітарних ініціатив у Курській області Російської Федерації, яка наразі знаходиться під контролем Збройних сил України.
Відповідні органи підкреслили, що Збройні сили України демонструють значний професіоналізм з моменту початку операції, надаючи гуманітарну допомогу цивільному населенню в Курській області, задовольняючи їхні потреби, а також організовуючи евакуацію з зон бойових дій.
ООН вже висловила намір відвідати Курську область, яка наразі знаходиться під контролем українських сил. Однак для цього організації потрібно отримати згоду від Російської Федерації, - повідомив представник ООН Стефан Дюжаррік, як зазначає Голос Америки.
При цьому МЗС України зазначає, що на окупованих російських територіях українські військові суворо дотримуються міжнародних зобовʼязань у галузі гуманітарного права. З огляду на це Україна й запросила ООН і МКЧХ до участі у моніторингу ситуації. Але просто так міжнародні спостерігачі туди не поїдуть.
"Для того, щоб здійснити поїздку на Курщину, необхідно отримати згоду від обох сторін та забезпечити гарантії безпеки. Ми вже надіслали відповідні запити," - зазначила в інтерв'ю виданню Бабель головний юридичний директор МКЧХ Кордула Дроге.
Одночасно, 12 вересня, Росія "недбало" забрала життя трьох та поранила двох співробітників Міжнародного комітету Червоного Хреста. Цей день став особливо знаковим, оскільки МКЧХ організував у Києві конференцію, приурочену до 75-річчя Женевських конвенцій, що регламентують правила ведення військових дій. Ці конвенції покликані захищати цивільне населення, поранених солдатів, військовополонених і медичних працівників, окрім того, вони категорично забороняють атаки на гуманітарні організації, включаючи Червоний Хрест.
Європейські лідери засудили цю російську атаку. В офіційній заяві з цього приводу сам МКЧХ наполегливо закликає до дотримання міжнародного гуманітарного права, зокрема шляхом вжиття всіх можливих запобіжних заходів для забезпечення того, аби особи, котрі займаються гуманітарною діяльністю, не зазнавали нападів або не потрапляли до зони бойових дій.
Цікаво, що в ході конференції Міжнародного комітету червоного хреста в Києві родичі українських військовополонених, які піддаються тортурам у Росії, організували протест під будівлею. Учасники акції висловили свої звинувачення на адресу МКЧХ, заявивши про його бездіяльність та закритість. Мітингувальники скандували: "Ганьба!", "Почуйте нас!", "Допоможіть!" – проте, ймовірно, не були почуті співробітниками МКЧХ, які були зайняті власними справами.
Разом із тим, українське запрошення представників ООН та МКЧХ на територію Курської області речник Кремля Дмитро Пєсков миттєво назвав - "провокацією".
"Ми розраховуємо на те, що подібні провокаційні заяви не будуть сприйматися адресатами", - сказав Пєсков днями під час брифінгу, повідомляє російське пропагандистське агентство ТАСС.
Він зазначив, що столиця Росії сподівається на "об'єктивне сприйняття таких висловлювань".
Зрештою, важко уявити, що ані ООН, ані Міжнародний комітет Червоного Хреста отримають згоду від Росії на візит до Курщини. Однак цілком очевидно, чому Україні так важливо мати їхній погляд і оцінку ситуації в цьому регіоні.
Тут суттєвий контраст. Наприклад, нещодавно Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець звернувся до Організації Об'єднаних Націй та Міжнародного комітету Червоного Хреста у зв'язку з черговою страту українського військовополоненого, здійсненою російськими військами.
"Ще один жахливий військовий злочин – російські солдати стратили беззбройного українського військового, у якого були зв'язані руки скотчем. Ступінь варварства і жорстокості вражає уяву. Такі дії є серйозним порушенням Женевської конвенції, що регулює поводження з військовополоненими! Скільки ще світ спостерігатиме, як Росія відкрито нехтує будь-якими нормами та законами?" – наводить його слова Радіо Свобода.
Отже, омбудсмен інформував про те, що звернувся з листами до міжнародних організацій, зокрема Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН, для документування чергового випадку порушення прав людини з боку Росії.
Лубінець окремо підкреслив, що подібні публічні страти мають на меті деморалізувати українське суспільство.
Безсумнівно, присутність російських військових злочинів на українських землях не викликає сумнівів у більшості людей по всьому світу (за винятком, звичайно, самих росіян, але це вже інша тема). І, здавалося б, в таких умовах, українці мали б шукати можливості для помсти.
Але ж ні: соцмережі нині переповнені короткими роликами з Курщини, де наш хлопці у пікселі роздають консерви і хліб курським бабусям, покинутим їхньою вадою напризволяще; наші сапери з мінного поля рятують трирічну російську дівчинку, що заблукала там без нагляду і розшукують її недбалих родичів; витягують з подвір'їв припнутих там на ціпках, кинутих біглими господарями псів, рятують іншу покинуту худобу. При цьому українські військові чемні, спокійні.
Однак, це все може виглядати як пропаганда для деяких. Тому, щоб зафіксувати цивілізоване ставлення українських військових до мешканців Курщини, а також до затриманих російських солдатів, ще на початку заходу ЗСУ на цю територію вирушили спочатку наші, а згодом і іноземні журналісти.
Однак після того, як журналісти завершили свої репортажі в Курській області, Міністерство внутрішніх справ Російської Федерації оголосило в розшук ряд українських та зарубіжних кореспондентів, згідно з інформацією, що надходить від російських пропагандистських агентств РИА Новости та ТАСС.
Так, росіяни оголосили в розшук кореспондентів німецького Deutsche Welle Ніка Конноллі, італійського RAI Стефанію Баттістіні, американського CNN Ніка Пейтона Волша, а також українських медіа - Наталію Нагорну з 1+1, Олесю Боровик з Ми - Україна та Діану Буцко з Hromadske.
"На мою думку, це є спробою російської сторони перешкодити об'єктивному висвітленню подій у Курській області та залякати представників медіа. Однак такі дії не можуть придушити свободу слова. Ми будемо й надалі здійснювати репортажі з лінії фронту, незалежно від того, де саме вона проходить," - зазначила журналістка Hromadske Діана Буцко у відповіді на звинувачення.
Правда, з представниками ООН та МКЧХ - трохи інша історія, бо ці організації за визначенням мають захищати дотримання міжнародного права та прав людини у будь-якому місці світу. Та для цього треб бути на місці, бачити і чути все особисто, на що представники цих організацій часто не наважуються.
"У нас є делегації в Росії і в Україні. Ми говоримо з обома сторонами про те, як може розвиватися конфлікт. Але ми проводимо лише двосторонні конфіденційні зустрічі. І ми не афішуємо ці дискусії, бо хочемо зберегти нейтральність, яка дозволяє нам діяти ефективно", - виправдовується між тим Дроге.
Але це просто слова. А між тим на реальну "роботу" моніторингових місій ООН та МКЧХ в останні майже три роки - все більше й більше нарікань.
