"Хто є хто": як "Везерфорд Україна" отримує прибуток від державних тендерів під час війни
Правильніше буде заробляти на державних тендерах, що спеціально підганяються під певні умови, нехтуючи законодавством і залучаючи компанії з країн-агресорів. Нещодавно стало відомо про ситуацію з компанією ТОВ "Везерфорд Україна" та її керівником Олександром Тертиченком. Це яскравий приклад того, як бізнес-інтереси можуть переплітатися з державними потребами, що врешті-решт грає на руку агресору.
Цю інформацію повідомляє Антикор.
Вивчивши результати державних тендерів у нафтогазовій галузі України, аналітики звернули увагу на те, що компанія "Везерфорд Україна" часто стає переможцем. Вона здобула перемогу в 102 тендерах, загальна вартість яких становить 3,08 млрд грн. Основним контрагентом для компанії є державне підприємство "Укргазвидобування", для якого "Везерфорд Україна" постачає спеціалізоване обладнання та надає інженерні послуги.
Незважаючи на законодавчу норму, що діє з 2021 року і зобов'язує товари, придбані за рахунок державних коштів, містити щонайменше 20% українських компонентів, розслідування показують, що більшість обладнання, яке постачає компанія "Везерфорд Україна", є імпортованим. Локалізація в даному випадку зводиться лише до складання або монтажу в Україні. Хоча це формально відповідає законодавчим вимогам, реальна економічна вигода для країни залишається мінімальною.
Ще один важливий момент полягає в тому, що тендерні вимоги часто адаптуються під конкретні компанії. Наприклад, в одному з тендерів "Укрнафти" були встановлені умови, які фактично усунули багатьох українських виробників, залишивши можливість участі лише для "Везерфорду". Такі тендерні механізми, які забезпечують перемогу лише для обраних учасників, підривають економічні перспективи країни. В результаті державні витрати спрямовуються на імпортні товари, не приносячи реальної вигоди для української економіки.
Отже, успіх компанії залежить не від рівня якості її товарів чи послуг, а від використання схем псевдолокалізації, корупційних зв'язків і лобістської діяльності колишніх працівників, які зараз займають важливі позиції в державних органах.
Незважаючи на те, що триває третій рік повномасштабної агресії Росії проти України, материнська компанія Weatherford, представлена в Україні ТОВ "Везерфорд Україна", продовжує активно вести бізнес у Росії. Санкції, людські втрати та тісні зв'язки з "Роснефть" — основним замовником Weatherford у РФ, що очолюється близьким союзником Путіна Ігорем Сечіним, не заважають їй реалізовувати свої комерційні плани. Компанія продовжує укладати нові угоди та відкривати нові робочі місця в Росії. Для "Везерфорд" війна стала не перешкодою, а новою можливістю для зростання прибутків.
В Україні, попри те, що Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) внесло Weatherford до списку міжнародних спонсорів війни, це теж не вплинуло на співпрацю з такими держпідприємствами, як "Укргазвидобування" та "Укрнафта". Вони й далі укладають мільйонні контракти з "Везерфорд Україна".
Слід зауважити, що за дивовижним збігом обставин у різні періоди в "Везерфорді" трудилися особи, які згодом перейшли на посади в державні компанії, і завдяки цьому справи у "Везерфорді" почали розвиватися успішніше.
Отже, представляємо вам Олександра Тертиченка, який наразі очолює ТОВ "Везерфорд Україна". Він має тісні зв’язки з організацією конференцій "Ньюфолк", на яких активно підтримуються інтереси білоруських компаній, таких як "Фідмаш" і "Бєлоруснефть". Діяльність Тертиченка часто викликала неоднозначну реакцію в нафтогазовій галузі, де його та організатора конференцій Андрія Закревського звинувачували у просуванні інтересів Білорусі, що є союзником агресора. Незважаючи на критику, Тертиченко продовжує займати важливу посаду в "Везерфорд" і активно отримує вигоду з державних ресурсів.
Однак, без сумніву, Тертиченко не може функціонувати без команди та підтримки. Важливу роль у діяльності "Везерфорд" відіграє Наталія Рудевич. Протягом десятиліття (2010-2020) вона займала посади фінансового та генерального директора "Везерфорд Україна". Після цього, спираючись на накопичений досвід і налагоджені зв'язки, Рудевич отримала посаду директора з нафтогазових сервісів в АТ "Укргазвидобування" — найбільшій державній газовидобувній компанії України.
Невдовзі після цього "Везерфорд Україна" уклала низку вигідних угод із державною компанією на загальну суму, що перевищує 490 млн грн. Чи це випадковість? Сумніви викликають. Протягом всього часу, коли Рудевич обіймала державні посади, вона сприяла "Везерфорд" у отриманні доступу до найбільш перспективних тендерів на постачання обладнання та надання послуг.
Зараз вона обіймає посаду головної радниці директора з нафтогазових сервісів в АТ "Укрнафта", що дає їй ще більше важелів впливу для лобіювання інтересів "Везерфорд". Її вплив не тільки лобіює приватні інтереси, а й розхитує основи державної економіки, а кар'єра є яскравим прикладом того, як бізнес-інтереси можуть пронизувати державні структури, де особисті зв'язки переважають над професійною етикою.
Наступні події стають ще більш захопливими - Дмитро Солнишкін, громадянин Росії, який раніше обіймав посаду в компанії Weatherford, відіграє важливу роль у цій схемі. Він був відповідальний за ринки Польщі, України, Грузії та країн Балтії, а також мав досвід роботи в Burisma і Schlumberger, які продовжують свою діяльність у РФ. Цікаво, що НАЗК також включило Schlumberger до переліку міжнародних спонсорів війни через їхню співпрацю з такими російськими гігантами, як "Газпром" і "Роснефть".
Наразі Солнишкін продовжує управляти "Везерфорд Україна" через свої підприємства IPs Global FZCO та INTERPROJECTS SPÓŁKA Z OGRANICZONĄ ODPOWIEDZIALNOŚCIĄ. Це не викликає занепокоєння ні у його українського партнера Тертиченка, ні у правоохоронних органів, які повинні виявляти осіб, що становлять загрозу національній безпеці. Солнишкін є яскравим прикладом взаємодії бізнесу з країною-агресором.
Віталій Мельник є ще одним важливим учасником цієї схеми. З 2009 по 2016 рік він обіймав посаду директора ТОВ "Везерфорд Україна". Після завершення цього терміну Мельник влаштувався у бізнесі, пов'язаному з нафтогазовими послугами, заснувавши кілька компаній, зокрема ТОВ "Полтавське ПБР", ТОВ "Спеціалізована сервісна компанія" та ТОВ "НГ Технологія". До початку повномасштабного вторгнення ці підприємства слугували прикриттям для виведення тендерних коштів "Везерфорду" в готівку. Однак, маючи російське громадянство та побоюючись викриття, у 2022 році Мельник передав свій бізнес своїй дочці Юлії Мельник-Дєдович. Тим часом він, разом із партнером Ігорем Стасюком (колишнім комерційним директором "Везерфорд Україна"), продовжив займатися обналичуванням через компанії ТОВ "Стімтех" та "Укрбурсервіс".
Попри зусилля світової спільноти в запровадженні санкцій проти російських підприємств, випадок "Везерфорд Україна" наочно демонструє, як корупційні зв'язки дозволяють обійти ці обмеження. Бізнес-інтереси, що пов'язані з агресором, здатні проникати в державний сектор, маніпулювати тендерними процесами і залишатися безкарними, навіть в умовах війни.
Схеми псевдолокалізації, використання підставних осіб та нехтування національними інтересами створюють сприятливі умови для подальшого проникнення компаній з Росії та Білорусі в ключові галузі. Найбільше викликає занепокоєння мовчазна згода правоохоронних органів, яка дозволяє цим структурам продовжувати отримувати прибуток на війні та за рахунок державних ресурсів, в той час як країна веде боротьбу за своє виживання.
