Віталій Портников: Оптимальний варіант "мир через силу" — атаки на Москву — Блоги | OBOZ.UA

Міністерство оборони Росії оголосило про значну атаку дронів на територію країни, зазначивши, що близько тридцяти безпілотників направлялися в напрямку столиці.

Як відомо, на певну годину перервалася робота аеропортів "Внуково" та "Домодєдово", а про "приліт" безпілотників до російської столиці звітував особисто мер Москви Сергій Собянін.

Ця масштабна атака, хай навіть у міністерстві оборони Російської Федерації повідомляють про збиття всіх безпілотних літальних апаратів, які рухалися у бік російської столиці, свідчить про те, що на атаки російських безпілотників по території України Україна може і має відповідати власними атаками, більша частина яких, звичайно ж, має бути націлена саме на російську столицю.

Обговорення пропозицій нового президента Сполучених Штатів Дональда Трампа щодо завершення конфлікту між Росією та Україною може тривати досить довго. Можна аналізувати, яким чином загрози або ініціативи Трампа можуть вплинути на президента Росії Володимира Путіна, який продовжує свою агресію проти України. Однак важливо усвідомити, що ці дискусії мають такий же теоретичний характер, як і сподівання українців у 2019 році, коли більшість громадян проголосували не лише за Володимира Зеленського, а й за можливість досягнення миру з Володимиром Путіним, розраховуючи на завершення війни на тому етапі, коли активні бойові дії ще тривали.

Як відомо, Путін і тоді, і, як на мене, і тепер тяжів не стільки до закінчення війни, скільки до знищення ворожої держави, території, якої він та переважна частина його співвітчизників продовжують вважати невіддільною частиною саме російської, а не української державності.

Загарбання чужих земель, як відомо, завжди було не тільки політичним, але й історичним завданням того населення, яке живе в кордонах сучасної Російської Федерації, і розширення цієї Російської Федерації на кордони колишнього Радянського Союзу - амбітне завдання, яке Путін і наказав виконати своїм збройним силам.

Протягом майже трьох років масштабної агресії Російської Федерації проти України, українці змогли на власні очі переконатися, що їхні вороги не мають наміру зупинятися і готові заплатити будь-яку ціну за захоплення нашої країни. Незважаючи на те, що новообраний президент Сполучених Штатів Дональд Трамп і його найближчі радники живуть у світі ілюзій, це не є суттєвим фактором.

Після інавгурації нового президента США йому належить зіткнутися з фактами, а не з власними ілюзіями чи передвиборчими обіцянками, роблячи висновки на основі реального стану справ. Якщо Трамп зможе прийняти, що реальність суперечить його уявленням про життя. Проте, нам потрібно буде вирішити питання збереження української державності, відволікшись від ілюзій, які досі крутяться в голові Дональда Трампа та його найближчих радників.

Ми маємо усвідомити, що Володимир Путін може погодитися на замороження війни або на її тимчасове зупинення тільки в разі, якщо російський президент буде усвідомлювати якусь небезпеку до власного режиму, проблеми для власної економіки, зруйнування соціального балансу в Російській Федерації.

Якщо жодна з цих умов не буде виконана, Російська Федерація проігнорує всі миротворчі ініціативи Дональда Трампа так само, як раніше Володимир Путін знехтував миротворчими прагненнями та пропозиціями Володимира Зеленського. Ті, хто усвідомлює цю ситуацію, розуміють, що Путін реагує на нестабільність, що панує у Москві.

Проблеми російської провінції також не обходять Путіна. По-перше, тому що більшість мешканців провінції підтримує російський режим, саме в його консервативній імперіалістичній формі. І так було всі ці десятиріччя, адже, варто нагадати, що практично всі мешканці російських регіонів 1991 року підтримали спробу державного перевороту, яка була здійснена членами так званого ГКЧП, саме тому, що вони бажали збереження Радянського Союзу, і тільки в Москві знайшлися люди, які були готові боротися за демократію і підтримувати тодішнього російського президента Бориса Єльцина.

Отже, згідно з соціологічними дослідженнями, Москва наразі демонструє більшу підтримку війни Володимира Путіна проти України, ніж будь-який інший регіон Російської Федерації. Це дає президентові Росії підстави з упевненістю планувати найближче майбутнє та продовжувати стратегію виснаження України протягом наступних років. Жоден Трамп не зможе, звісно, змінити його уявлення про хід цієї війни та її найближчі цілі.

Проте, якщо в Москві виникають труднощі, і війна стає звичним явищем для мешканців столиці, а їхнє комфортне життя раптово обривається, немов його й не існувало, це миттєво викликає серйозні проблеми для Володимира Путіна, російських силових структур, а також для всіх тих, хто прагне зберегти чекістський режим і забезпечити доступ минулих та нинішніх працівників ФСБ і СЗР до фінансових ресурсів.

Отже, це те, що має на увазі Володимир Зеленський, коли говорить про досягнення миру за допомогою сили. Дональд Трамп, безперечно, може мати іншу концепцію того, що таке мир через силу. Незабаром ми дізнаємося про його бачення, коли Трамп знову вступить на посаду президента і його команда почне виконувати свої обов'язки.

Але треба чітко усвідомити, що в цій концепції миру через силу навіть замороження російсько-українського конфлікту на тривалий або нетривалий час може бути саме тоді, коли буде проявлено силу й коли ця сила буде стосуватися саме російської столиці, тому що будь-які удари по російській провінції залишають Володимира Путіна абсолютно збайдужілим до продовження подій.

Отже, питання атаки на Москву варто розглянути окремо. Кожна година, коли московські аеропорти призупиняють свою діяльність, кожен момент, коли в Москві чи околицях демонструють наслідки "прильотів" безпілотників, наближає нас до того часу, коли, незалежно від того, чи це буде в 20-ті або 30-ті роки XXI століття, ми зможемо говорити про мир на українських землях.

Тому досягнення миру не повинно базуватися на пропозиціях, які навряд чи зацікавлять російського лідера, що впевнений у своїй здатності знищити Україну. Натомість, важливо зосередитися на виснаженні самої Російської Федерації та створенні проблем для її шовіністично налаштованого населення, яке підтримує путінський режим. Як я вже зазначав, особливо це стосується мешканців Москви, які продовжують підтримувати агресивні дії свого керівництва.