В області енергетичного фокусу
Які висновки має зробити Україна з найпотужнішої атаки РФ по об'єктах енергетики
У кінці серпня Україна зазнала інтенсивного комбінованого удару з боку Росії, спрямованого на об'єкти національної енергетичної інфраструктури. Експерти наголошують, що серед об'єктів атаки були також електромережі, що постачають енергію до українських атомних електростанцій, які в нинішніх умовах виступають як ключовий фактор стабільності у виробництві електроенергії.
Російський псевдополітолог Марат Баширов (який приблизно десять років тому на кілька місяців самозвано називав себе "прем'єр-міністром" вигаданої ЛНР і тепер служить воєнному злочинцю Бородая та енергетичному босу Новака) зазначив, що дата атаки була обрана неспроста. На більшості енергетичних об'єктів України завершилися ремонтні та профілактичні роботи, наближається опалювальний сезон, і усунути дефіцит електроенергії буде надзвичайно складно.
Ще один важливий аспект - статті у The Washington Post та Le Monde (кожна з власним акцентом) висвітлюють імовірні переговори між російськими та українськими представниками, які начебто відбулися у Катарі. Обговорювалося питання взаємної відмови від атак на енергетичну інфраструктуру. Ініціатива цієї зустрічі, як відомо, походить з Вашингтона, зокрема після того, як міністра оборони США Ллойда Остіна вкрай роздратували удари українських дронів по російських нафтопереробних заводах. Тепер в інформаційному просторі поширюється думка, що Росія відмовилася від домовленостей після вторгнення ЗСУ до Курської області. Це відображає західний погляд на російсько-український конфлікт.
Українці ще десять років тому, після трагедії в Іловайську, зрозуміли, що домовлятися з росіянами не має сенсу. Вірити в можливість досягнення угоди з Путіним - це самообман і шлях до катастрофи. Ми повинні покладатися на наших захисників і енергетиків, адже саме завдяки їм наприкінці серпня ми уникли тотального блекауту. Також варто усвідомлювати, що Кремль не припинить своїх спроб знищити українську енергетику. Для РФ це питання стратегічної важливості, оскільки широкомасштабне вторгнення триває вже понад 900 днів, незважаючи на сподівання Кремля на швидку перемогу. Путін і його оточення добре знають, що вирішальний удар вони можуть завдати зсередини українського суспільства, а не на полі бою.
Українська дипломатія наразі активно працює над переконанням країн НАТО та ЄС у необхідності збивати російські ракети та дрони на підходах до їхніх кордонів. Це завдання є досить складним, оскільки на Заході все ще існує прагнення рахуватися з Росією як вагомим геополітичним гравцем. Успішна операція ЗСУ в Курській області могла б сприяти розвіянню міфів про Росію. Важливим напрямом є також зміцнення протиповітряної оборони. Україні варто сформулювати свій запит на основі гуманістичних принципів, адже системи ППО/ПРО не є наступальною зброєю. Ракетний удар по лікарні "Охматдит" та атаки на енергетичну інфраструктуру є воєнними злочинами, і їх повторення можна запобігти шляхом посилення протиповітряної оборони України.
На порядку денному - постачання Україні енергетичного обладнання для ремонту об'єктів генерації та будівництво нових електростанцій та маневрових потужностей. Виглядає дивним, що Верховна Рада спростила імпорт обладнання для сонячної енергетики, проте не вжила відповідних заходів щодо енергетики вітрової, яка має більше можливостей для використання. Та й досвід сусідів можна використати. Схоже, парламентаріям треба подарувати підбірку творів українських класиків, які оспівують вітер, бо інакше це питання з місця не зсунути.
