Денник "Юності". День 2. Оповідь про катівню, живопис у кінематографі та Іран на канадських теренах.
Зловісні свідчення про російські катування – "Ізоляція" Ігоря Мінаєва, елегантний кінесей британця Марка Казінса "Раптовий погляд на глибші речі", фантасмагоричний витвір канадсько-іранського митця Матьє Ранкіна "Універсальна мова".
У Києві розпочався 53-й міжнародний кінофестиваль "Молодість". Цього року захід вперше після початку повномасштабної агресії Росії проти України відбувається у довоєнному форматі, включаючи міжнародні, національні та документальні конкурси, дитячий Teen Screen та розширену позаконкурсну програму. Головними локаціями фестивалю стали кінотеатр "Жовтень" та, після тривалої перерви, Київський будинок кіно. Детальніше про основні фільми фестивалю читайте тут, а про перший день заходу — тут.
На другий день фестивалю "Молодість" відбувся показ одного з найзворушливіших фільмів секції "Українські прем'єри" — документальної стрічки "Ізоляція" режисера Ігоря Мінаєва.
Мінаєв розповідає історію нелегальної тюрми-катівні, обладнаної окупантами в Донецьку на території колишнього артцентру "Ізоляція". Фільм розбитий на три частини, з прологом і епілогом: "Завод", "Артцентр", "Центр тортур". Зібрана радянська хроніка якраз тих років, коли в Донецьку був запушений завод ізоляційних матеріалів, є навіть зйомки безпосередньо на самому заводі. Мистецька частина дає уявлення, наскільки цікаві проєкти реалізовувалися на цій території. А найдовша і найбільш моторошна частина -- третя. Перед камерою сидять колишні в'язні "Ізоляції" та розповідають про тортури, яким їх піддавали.
Мінаєв використовує елементи ігрового кіно, надає своїй роботі значну дозу пафосу, але іноді йому не вдається зберегти цілісність сюжету. Проте, незважаючи на всі недоліки, враження від цього фільму залишаються в пам’яті надовго.
"Молодість" -- мабуть, чи не єдина кіноподія в Україні, в рамках якої можна подивитися незвичайне, дивне кіно, яке не побачиш ані в кінотеатрах, ані в мережі. В неділю в програмі "Фестиваль фестивалів" показали дві таких картини.
"Раптовий погляд на глибші речі" (Сполучене Королівство) – це свіжий проект британського документаліста та автора Марка Казінса. Минулого року українська аудиторія мала можливість переглянути попередню роботу Казінса на фестивалі Docudays UA, присвячену дослідженню італійського фашизму під назвою "Похід на Рим".
"Раптовий погляд на глибші речі"
У своєму новому дослідженні Казінс зосередив увагу на житті та творчості видатної художниці-візіонерки Вільгельміни Барнс-Ґрем. У віці 36 років, коли її кар'єра лише починала розквітати, Барнс-Ґрем пережила глибоке одкровення під час сходження на льодовик Ґріндельвальд у Швейцарії. Цей момент став поворотним у її світосприйнятті та суттєво вплинув на її подальше мистецьке вираження. Фільм, в якому виступають як Казінс, так і Тільда Свінтон, звертається не лише до творчого розвитку Барнс-Ґрем, але й до важливих питань гендеру, нейрорізноманіття та екологічних змін. В результаті вийшло естетично витончене та інтелектуально глибоке есе, яке є яскравим прикладом мистецтвознавчого кіно.
А, напевно, найнезвичайнішим фільмом сьогодні є "Універсальна мова" (режисер Матьє Ранкін, Канада).
На початку своєї кар'єри режисер Ранкін вирішив вирушити до Ірану, щоб навчатися у видатних іранських митців кіно. Хоча цей досвід не виправдав його сподівань, він привів до несподіваних наслідків. Сюжет "Універсальної мови" розгортається в зимовій обстановці Вінніпегу. Проте персонажі – іранці, які спілкуються чистою перською мовою та дотримуються традиційних східних звичаїв. І все це відбувається на фоні урбаністичного канадського пейзажу, де панують сніг і холод.
Ранкін створює непомітно спотворену, але водночас захоплюючу реальність. Кожен епізод стає яскравим проявом абсурду. В результаті ми отримуємо вражаючу чорну комедію.
