Павленко: Необхідно призупинити інформаційні кампанії щодо мобілізації | Еспресо

Мобілізація стає проблемою, а відтак -- завданням номер 1 для України

Спроби використати жорсткі заходи, такі як "боротьба з ухилянтами", виявились невдалими. Збільшення повноважень ТЦК, ВЛК, МСЕК та інших структур призвело до корупційних скандалів, яскравим прикладом яких є сім'я Круп та їхні валютні накопичення.

Отже, замість безцільного використання батога, слід впровадити метод, який би реально вирішував проблеми в їхній основі.

1. Стимулювання.

Військовослужбовці -- не раби й не кріпаки.

Вони володіють правами, що зобов'язують державу їх забезпечувати і охороняти.

Встановити нарешті термін служби (нових мобілізованих буде легше залучити, коли мобілізація перестане бути безстроковою).

Впровадити системи автономної та кваліфікованої реакції на зловживання, свавілля та порушення прав. Існує безліч варіантів, таких як гарячі лінії, оперативні правові консультації та інші форми підтримки.

Забезпечити виплати, що підлягають військовослужбовцям. Інші статті бюджету не повинні отримувати фінансування, поки ця не буде виконана.

2. Фізичні вправи.

Підготовка військовослужбовців -- ключовий фактор успіху. Красивих фраз про це сказано в різні часи чимало. Залишилось запровадити їх у роботу навчальних центрів.

А для цього їх діяльність має бути максимально прозорою для суспільства -- так, щоб не розкрити чутливих моментів, але показувати, що підготовка відбувається, що вона відповідає вимогам поля бою, і що мобілізовані відправляються у бойові частини, розуміючи, як вижити та найкраще застосувати зброю (іншому, конкретнішому, навчать уже побратими-ветерани в частині).

Читайте також: Треба, щоб логісти служили логістами, а не піхотою

3. Гарантування.

Необхідно припинити експерименти, які сприяють корупційним витратам та ускладнюють процеси постачання зброї.

Наприклад, місцеві громади отримали повідомлення про вилучення податкових надходжень від військових, які нібито планували використати для закупівлі дронів. В підсумку, ані фінансів, ані безпілотників не з'явилося.

Ці фінансові ресурси слід повернути громадам, з умовою їх використання для підтримки конкретних підрозділів Збройних Сил України.

Озброєння та системи радіоелектронної боротьби, створені українськими компаніями, повинні пройти випробування та бути впроваджені в армію якомога швидше, незалежно від думки про розробників у президентській адміністрації.

4. Спрощення бюрократичних процесів.

З "українською паперовою армією" ніби борються. Здебільшого на папері. Але "журнали обліку журналів" залишаються -- бо так "звичніше". Навіть запровадження систем електронного діловодства часто виглядає як перенесення цього підходу в онлайн.

"Цифровізаторам" слід усвідомити, що усунення затягуючих і неприємних військових процедур є завданням, яке має значно більшу важливість, ніж "інвестняні" або "індастпарки".

5. Ідеальна реалізація власного потенціалу.

Армійські анекдоти радянських часів про пілотів у піхоті та будівельників у десанті мають відійти у минуле.

Навіть існуюча кадрова система в армії може забезпечити ефективний розподіл посад. Проте, її робота повинна починатися з ТЦК -- СП.

Якщо ж людина іде добровольцем, ще й з відношенням від певної частини -- її вибір має бути непорушним і поважатися та підтримуватися системою на всіх рівнях.

6. Передмобілізаційна підготовка.

Місцеві громади, підприємства, громадські організації, активісти уже зараз підтримують чимало курсів, секцій і програм підготовки -- керування дронами, поводження зі зброєю, основ тактики та посилення фізичної підготовки.

Проте ці ініціативи повинні бути поширені повсюдно, і кожен повинен бути про них поінформований.

Читайте також: Провал мобілізації як диверсія

7. Підтримка інформаційного забезпечення.

На всіх етапах, оперативно реагуючи на виклики. Відповідаючи на побоювання та запити.

Демонструючи, як відбувається тренування.

Розповсюджуючи відомості про "гарячі лінії", які допомагають у боротьбі з неправомірними діями.

Розповсюджуючи інформацію про курси передмобілізаційної підготовки та активно підтримуючи їх...

Це всього лише короткий огляд заходів, які потрібно вжити терміново.

Жоден із зазначених заходів не передбачає великих витрат.

Кожен -- реалізується за допомогою управлінських рішень.

От тільки рішення ці так і не приймаються. Бо звичніше верещати про "ухилянтів" і ділити людей між собою. Аби не задумувались про відповідальність влади за недолуге управління.

Витоки

Про автора. Ростислав Павленко — український політик, політолог та політтехнолог, а також викладач. Він є народним депутатом України IX скликання.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.