Нова небезпека: парниковий газ, який у 80 разів сильніший за вуглекислий газ, стрімко заповнює атмосферу нашої планети.

Діяльність людей спричиняє викиди близько двох третин метану в атмосферу Землі, що становить серйозну екологічну загрозу.

Три роки тому на міжнародному рівні було досягнуто угоди про скорочення викидів метану на 30% до кінця 2020-х років. Це рішення мало на меті створити можливість для зменшення викидів вуглекислого газу. Проте нещодавнє дослідження вказує на те, що глобальні викиди метану все ще стрімко зростають, демонструючи небачене зростання. Сьогодні концентрація метану в атмосфері збільшується швидше, ніж будь-коли за останні 40 років спостережень, повідомляє Live Science.

У Фокус.Технології запустили власний Telegram-канал! Приєднуйтесь, щоб бути в курсі найактуальніших та найзахоплюючіших новин з наукового світу!

Хоча деякі тварини та процеси розпаду органічних матеріалів є природними джерелами метану в атмосфері, останнім часом діяльність людини стала головним фактором, що сприяє збільшенню концентрації цього парникового газу. Дослідження показали, що близько двох третин глобальних викидів метану викликані людською діяльністю. Науковці підкреслюють, що це серйозна проблема, яка поки що залишається без належного вирішення, але вона істотно прискорює зміни клімату разом із викидами вуглекислого газу.

Після вуглекислого газу метан займає друге місце серед парникових газів, що виникають внаслідок людської діяльності, і має значний вплив на глобальне потепління. Незважаючи на те, що обсяги викидів метану від людей є меншими порівняно з викидами CO2, цей газ є у 80 разів ефективнішим у збереженні тепла в атмосфері.

Як показують розрахунки, з доіндустріальної епохи середня температура на Землі підвищилася на 1,2 градуса Цельсія і метан відповідає за підвищення на 0,5 градуса. В атмосфері метан швидко змішується з киснем і перетворюється на воду та вуглекислий газ. Водночас метан існує не так довго, як вуглекислий газ, який може утримувати тепло тисячі років.

За словами вчених, викиди метану внаслідок діяльності людини збільшилися з 2000 по 2020 роки. У 2000-х роках в атмосферу щорічно потрапляло додатково 6,1 млн тонн метану. У 2010-х роках -- уже 20,9 млн тонн. У 2020 році зростання викидів метану досягло 42 млн тонн. За останні 4 роки зростання концентрації метану стало ще більшим і темпи зростання зараз вищі, ніж будь-коли.

Метан, що виникає внаслідок людської діяльності, має кілька основних джерел: це тваринництво, видобуток вугілля, а також добування і обробка природного газу. Крім того, вирощування рису та скидання органічних відходів на звалища також сприяють цьому процесу. У результаті вказані фактори становлять близько 65% усіх викидів метану.

Інші викиди виникають з природних джерел, головним чином внаслідок розкладання органічних матеріалів у водно-болотних угіддях, ріках та озерах.

На 2020 рік п'ять країн мали найбільші викиди метану в атмосферу: Китай, Індія, США, Бразилія та Росія. Наразі обсяги викидів продовжують зрости в Китаї, а також у країнах Південної та Південно-Східної Азії, а також на Близькому Сході.

На думку науковців, некеровані викиди метану становлять серйозну загрозу. Недавні вимірювання рівня метану в атмосфері свідчать про відповідність кліматичним моделям, які прогнозують підняття середньої температури на 3 градуси Цельсія до 2100 року.

Щоб утримати підвищення глобальної температури на рівні не вище за 1,5 градуса Цельсія, необхідно якомога швидше скоротити викиди метану. До 2025 року потрібно провести скорочення викидів щонайменше на 45%, кажуть автори дослідження.

Як зазначалося раніше в журналі Фокус, науковці виступили з тривожним попередженням для міжнародних організацій про нову глобальну загрозу. Проблема стійкості бактерій до антибіотиків уже протягом багатьох років залишається серйозним викликом для людства. Проте, зосереджуючи всю увагу на цій проблемі, ми можемо упустити з виду виникнення інших не менш небезпечних загроз, вважають експерти.

Крім того, видання Фокус повідомляло, що, згідно з дослідженнями, неандертальці та давні люди використовували тіла померлих для розмежування своїх територій. Наукові дані свідчать про те, що обидва види гомінідів розпочали практику поховання своїх загиблих приблизно в один і той же період і в аналогічних місцях.