Це не лише портрети. Це візуальні уявлення про людей, що тримають у руках цигарку.
У Львівському фотомузеї триває виставка чорно-білих фотографій Романа Гериновича No smoking
Курити чи не курити? Для когось цигарка -- як лікувальна таблетка від нервів, для інших -- сенс життя. А як виглядають люди з цигаркою? На що вказує те, як вони її тримають, затягуються? Власне таку "лінію" тримає відомий львівський фотохудожник Роман Геринович, виставку робіт якого No smoking можна побачити у Фотомузеї міста Львова, що у Палаці мистецтв. До речі, усі фотопортрети чорно-білі. Навіть гуцул у яскравому національному вбранні - теж чорно-білий. Чому? І чому виставка називається No smoking, якщо на кожному знімку присутня сигарета? Про це журналістка "ВЗ" запитала в автора художніх робіт Романа Гериновича.
У січні цього року я організував виставку "Людина з фотокамерою" у Фотомузеї. Отже, нова експозиція могла б отримати назву "Людина з цигаркою", -- зазначив пан Роман. -- Але чи можемо ми заохочувати нездорові звички? Тому ми з директором Фотомузею Романом Метельським провели консультації і вирішили назвати виставку No Smoking. Таким чином, ми не підтримуємо куріння.
-- Герої ваших робіт -- випадкові люди? Йшли з камерою, побачили і зафіксували момент?
Моя виставка представляє собою різноманіття людей, адже це не просто портрети. Це зображення тих, хто тримає цигарку в руках. Для когось сигарета є моментом для роздумів, для інших – способом відпочити. На фотографіях можна побачити, де людина насолоджується відпочинком, а де занурена в важливі думки. Стиль куріння в цей момент може багато розповісти про емоційний стан особи: чи вона щаслива, чи переживає, чи відчуває спокій. У моїх роботах можна зустріти як випадкових перехожих, так і відомих особистостей. Тут присутні як бездомні, так і лауреати Нобелівської премії. Однією з таких особистостей є польська письменниця Ольга Токарчук, яка на момент зйомки ще не отримала нагороду, і завітала до Львова на форум книговидавців зі своєю книгою. В одній з фотографій зображений Роман Іваничук, який завжди тримав сигарету в руці, хоча на знімку він не курить, а лише тримає її. Його попільничка ніколи не була порожня. Я це знаю, адже мав можливість спілкуватися з ним особисто. Щодо бездомних, я часто проходив повз них, але ніколи не бачив, щоб вони курили. Проте, оскільки мій фотоапарат завжди зі мною, мені вдалося зловити момент, коли один з бездомних тримав сигарету.
На який проміжок часу відносяться ці знімки?
Можливо, це було 12 років тому. Наприклад, знімок гуцула, що курить сигарету, і попіл, що впав на його руку — я зробив його ще тоді. Ця фотографія стала однією з перших у цій серії. З часом я створив цілу колекцію.
Всі зображення на експозиції виконані в чорно-білому форматі. Чому так?
-- Бо колір дуже часто заважає сприйняттю певних речей. Для мене чорно-біла фотографія -- це графіка. А графіку я дуже люблю. Ще у дитинстві познайомився з графікою Дюрера. На мене його гравюри справили надзвичайне враження. Тому мої чорно-білі фотографії, мабуть, відбиток дитинства. Для мене чорно-біла знимка залишається дуже поважною. Зрештою, ми кольорову фотографію сприймаємо не завдяки лініям, а завдяки кольоровим плямам. Це кольорові шапки, одяг та й обличчя. А чорно-біла фотографія -- це графіка, ви сприймаєте лінії. Тому тут повинна бути зовсім різна побудова кадру.
Ви вже тривалий час займаєтеся фотографією?
-- Такою виставковою, професійною -- 15 років. Хоча фотографую з дитинства, у мене були фотоапарати ще у 9-річному віці. Я сам вчився проявляти плівку.
15 років займаєтеся фотографією. Що спонукало вас організувати цю виставку?
Мені було важливо, щоб інші помітили мою працю. Кожен художник прагне, щоб його твори були визнані і оцінені кимось.
