Бунт проти Забужко-2. Оксана Стефанівна знову вразила Радомира Мокрика своїми критичними зауваженнями щодо його книги про шістдесятників.

Мокрик, безумовно, відреагував, і далі все закрутилося.

На початку своєї промови Антоніна підкреслить, що ці суперечки приносить їй величезне задоволення й викликають захоплення. Адже нарешті наші культурні дебати стали цікавими не лише вузькому колу обраних, а й широкій аудиторії. Саме тому ми в редакції активно підтримуємо дискусії про шістдесятників, "розстріляне відродження", українську музику 70-х і 90-х років, а також багато інших тем. Варто зазначити, що це не просто сварки, в яких суперники влаштовують істерики, а конструктивні обговорення, хоч іноді й емоційні.

Але ближче до суті. Півроку тому ми вже писали про чорну кішку, яка пробігла повз Забужко та Мокрика. Якщо там можна висловитися. Оксані Стефанівні не надто зайшла його книга "Бунт проти імперії", яка стала досить популярною і стимулювала обговорення шістдесятництва.

Авторка висловлювала незгоду з визначенням дисидентів, яке базувалося на висловлюванні Стуса: "Жменька нас, малесенька щопта". Вона зазначала, що українців, готових боротися з репресивним режимом, дійсно було небагато. Проте Забужко категорично заперечила це: "Ця малесенька щопта вже увійшла в історичні дослідження, стала частиною підручників. Вважається, що весь радянський народ був захоплений комуністичним будівництвом, а ось у нас є лише ця жменька — 59 заарештованих дисидентів, які виступали проти системи. [...] Сьогодні вже підростає покоління, народжене в часи незалежності, яке читає про це в своїх підручниках, створених і виданих в Україні після здобуття незалежності [...]".

Нагадайте собі про цю розмову тут, адже довго розповідати. Проте, цей інцидент тоді справив великий резонанс. І тепер знову.

Пані Оксана на своїй сторінці у Facebook оголошує про показ фільму "Математики, що нагнули Кремль" в Парижі, стверджуючи, що це буде "всебічне оповідання про порятунок українця Леоніда Плюща французькими математиками з радянської психіатричної лікарні", а також переходить до аналізу досліджень, що стосуються нашого культурного контексту 60-70-х років, включаючи постать Мокрика, звинувачуючи його у використанні (можливо, ненавмисно) наративів, притаманних радянській і ФСБшній пропаганді, зокрема, в контексті "щопту", і я вкотре вражаюсь здатністю Забужко створювати такі об'ємні й структуровані тексти, у яких кожна думка органічно вписується в загальну концепцію.

У коментарях, як зазвичай, переважає як позитивна підтримка, так і абсолютна згода. Багато користувачів виявляють безмежну довіру до слів пані Оксани. Тим часом сама авторка не перестає наголошувати на значенні критичного мислення. Це означає, що все варто ставити під сумнів і перевіряти, включаючи самі висловлювання Забужко.

Також були коментарі, автори яких дивувалися, що Оксана Забужко заперечує єврейське походження Леоніда Плюща.

Ну а ще Мокрику згадували його неточності, як-то приписування Аллі Горській російське походження. Цю помилку він сам признав і вже кілька разів за неї перепрошував.

Сам Радомир, як і раніше, також написав довгий текст у відповідь, охарактеризувавши тон Забужко як "презирливо зверхній". Він стверджує, що дисидентів насправді було вкрай мало, що є цілком зрозумілим, адже під час тоталітарного режиму бунтівники не можуть з'являтися на кожному кроці. Радомир підкріплює свої слова цитатами з інтерв'ю, які він брав у представників руху шістдесятників. Наприклад, Іван Дзюба висловлювався так:

Іван і Марта Дзюби. Сцена з фільму "Іван і Марта" під режисурою Сергія Буковського.

А ще Антоніна вкотре вам радить подивитися стрічку Сергія Буковського "Іван і Марта" про подружжя Дзюбів. Пані Марта кілька разів наголошує, що ані вона сама, ані її чоловік не рвалися бути героями і класти своє життя на боротьбу з комуняками. Вони просто хотіли жити нормально. Не всі можуть бути такими як Стус. Ця думка, до речі, стає дедалі популярнішою і все більше лідерів думок не закликають вдаватися до пафосу та героїзації, коли говоримо про наших визначних постатей. Людям потрібно дати бути людьми, а не супергероями з фільмів.

Мокрик також зазначає, що Леонід Плющ сам розповідав про свій перехід з російської мови на українську. Пані Оксана запевняє, що він не володів російською. Але навіщо переповідати – пропонуємо вам цей тривалий текст у повному обсязі.

Допис Радомира отримав значну підтримку, а деякі навіть настільки захопилися, що створили окремі публікації замість коментарів. Один із таких авторів — Вахтанг Кіпіані, який охарактеризував пост Оксани Забужко як "грубий напад".

А в коментарях теж є кілька цікавих доповнень.

В даному випадку Антоніна абсолютно підтримує свою колегу Юрія Луканова.

Усі ці дискусії підвищують популярність як книг, так і їх авторів. І, хоч Медведчук цього не прагнув, він насправді став піарником "Справи Василя Стуса". Його вимоги заборонити видання лише спонукали людей активно купувати цю книгу.

Схожа ситуація сталася з фільмом "Заборонений", коли Медведчук почав наполягати на видаленні сцени судового процесу, в якому він виступав адвокатом Василя Стуса. Це викликало великий резонанс, і сцену дійсно вирізали, проте така дія лише збільшила популярність стрічки.

Проте, якщо говорити про розголос, то усі ці відповіді Забужко разом узяті розійшлися й близько не так широко, як її допис. У неї і лайків, і шерів значно більше. Що вчергове наштовує вашу авторку на роздуми про ось цей міф Забужко як Кассандри, яка постійно щось пророчить, але її ніхто не слухає, бо для суспільства ці пророцтва незручні та неприємні. Пані Оксана ж навпаки - має величезну аудиторію, журналісти її радо цитують та кличуть на ефіри, бо знають - будуть рейтинги та перегляди. Адже Забужко говорить саме те, що люди хочуть почути. То де ж тут Кассандра? Кассандри якраз не цікаві ані медіа, ані аудиторії.

Це, звісно, цікаво. Сподіваюся, що обговорення подібного роду відбуватиметься частіше. Це просто неймовірно приємно спостерігати, як у коментарях розгортаються дискусії про Плюща і Дзюбу. Впевнений, що книжка Мокрика, як і інші згадані видання та матеріали, привернуть ще більше уваги читачів. Щодо пані Оксани та її популярності, то ми абсолютно спокійні. Ті, хто хоч раз був на її публічних заходах, точно зрозуміють, про що йдеться. Гадаю, незабаром на ці зустрічі стане звичною практикою приносити свої стільці.

Ось ще один коментар наприкінці.

Антоніна підготувала анонс для цього інтерв'ю і навіть придбала попкорн. Тепер з нетерпінням чекаємо!